Сьогодні в кожному помешканні присутні електричні вимикачі світла. За їхньої допомоги ми вмикаємо освітлення в темну пору доби або коли відчуваємо його недостатність. Вимикачі світла весь час в роботі, а тому періодично виходять з ладу. Тож ситуація, коли потрібно замінити старий або встановити новий вимикач, трапляється доволі часто. В нашій статті ми розповімо як самому змонтувати та підключити до мережі вимикач світла.
Типи та види вимикачів світла
Електрична проводка буває двох видів – внутрішня, яка прокладається усередині стіни та зовнішня, яка прокладається по її поверхні. Відповідно, для внутрішньої використовують вбудовані вимикачі світла, а для зовнішньої – накладні.
Вбудовані вимикачі монтуються в спеціальних нішах у стіні. У таких пристроях зовні залишається лише операційна частина, а основна конструкція знаходиться всередині.
Накладні вимикачі монтуються безпосередньо до поверхні стіни і повністю розташовані зовні. Такі пристрої легші в установці, але програють вбудованим естетично.
Серед сучасних вимикачів світла виділяють: клавішні, прохідні, сенсорні, з регуляторами світла та датчиками руху.
Клавішні вимикачі найпростіші й найпоширеніші моделі. Складаються з трьох конструктивних елементів: корпусу, клавіш та декоративної панелі. Такі вимикачі бувають з однією, двома або трьома клавішами. Вмикання світла відбувається при натисканні на клавішу та переведенні її в положення, яке замикає електричний ланцюг.
Прохідні вимикачі зовні такі ж як клавішні, але відрізняються за принципом роботи. При натисканні клавіші такої моделі, відбувається замикання одного електричного ланцюга та одночасне розмикання іншого. Такі вимикачі встановлюють в довгих приміщеннях, де є необхідність включити освітлення при вході до нього, а також вимкнути – при виході.
Сенсорні вимикачі мають гладку зовнішню панель, під якою розташовані датчики управління. Вмикання світла відбувається при тактильному контакті пальців руки з її поверхнею. Такі моделі коштують дорожче клавішних, але, разом з тим, є більш надійними та функціональними.
Вимикачі з регуляторами світла дозволяють не тільки вмикати/вимикати світло, а й регулювати його яскравість. Такі пристрої ще називають димерами.
Вимикачі світла з датчиками руху дозволяють налаштовувати їх на автоматичне вмикання світла при появі в зоні контролю людини або рухомого об’єкта, а також відключення через заданий проміжок часу. Завдяки таким пристроям забезпечується раціональне використання освітлення і, відповідно, економія електричної енергії.
Підключення вимикачів світла
Основна складність при підключенні вимикачів світла до мережі полягає в правильному з’єднанні електричних проводів. Зазвичай проводка має два проводи – нульовий та фазний, а якщо в ній передбачена функція заземлення, то і третій – заземлювальний.
Визначити призначення кожного з проводів можна за його кольором. Нульовий – синій, фазний – білий або коричневий, заземлювальний – жовтий або зелений.
Якщо проводи мають однаковий колір, для визначення призначення кожного, слід скористатися спеціальною індикаторною викруткою.
При підключенні нульовий провід виводиться до освітлювального пристрою. Фазні ведуть до світильника і вимикача світла. Замикання та розривання електричного ланцюга має відбуватися на фазному проводі.
З’єднання струмопровідних частин відбувається в розподільчій коробці. Це забезпечує можливість легкого доступу до проводів у разі ремонту, а також покращує безпекову складову.
При підключенні вимикача з декількома клавішами, до кожної з них підводиться фазний провід від джерела освітлення, яке вона вмикає. Нульовий провід залишається один, незалежно від кількості клавіш.
Монтаж вимикачів світла
Перед початком робіт з монтування вимикача світла потрібно обов’язково знеструмити електричну мережу.
Наступним етапом необхідно визначити місце встановлення вимикача. Для накладних моделей слід зробити позначки в місці кріплення, а для вбудованих – зробити нішу відповідного розміру. Останні потребують встановлення в отворі стіни спеціального діелектричного підрозетника.
Після цього виводяться проводи електричної мережі та з’єднуються з відповідними клемами вимикача.
Далі закріплюємо вимикач. Вбудовані моделі шляхом розведення спеціальних розпорок до стінок підрозетника, а накладні – саморізами безпосередньо до стіни або у підготовлені дюбелі.
На заключному етапі приводимо всі елементи вимикача у зібраний стан і перевіряємо правильність його роботи.
